Історія села та школи

Історія села

Назва села Хмільна зустрічається в історичних джерелах з XVIII ст. Проте територія села була заселена набагато раніше. Археологам в околиці Хмільни відомі поселення часів трипільської культури, зарубинецьких часів, скіфо-сарматські пам`ятки, поселення часів Київської Русі. У часи Руїни ці землі були знелюднені, але у XVIII ст. тут заснувала нове село група переселенців, які шукали вільних земель для поселення. Вони назвали село Хмільною, оскільки пагорби навколо нього були густо заплетені хмелем.

Основним заняттям населення було землеробство. Проте в середині ХІХ ст. у Хмільні виникли значні проблеми з землею. Для роботи Мартинівського цукрового заводу виникла потреба у великій кількості палива, з цією метою почалося масове вирубування лісів на пагорбах. Внаслідок цього швидкими темпами став зростати Великий Хмільнянський яр, часто під ссув попадали цілі садиби. Для порятунку села мешканці висадили на пагорбах кілька тисяч дерев, допомогу у меліоративних роботах їм надавав навіть відомий норвезький полярник Фритьоф Нансен, але вдалося досягти лише часткового результату. На сьогодні Великий Хмільнянський яр вважається найбільшим у Європі. Будівля школи 1936 р. спорудження. (Фото 1968 р.)

Під час проживання на Канівщині Хмільну кілька разів відвідував Т.Г.Шевченко, який заприятелював з місцевим мешканцем Тимофієм Садовим і бував його гостем. Під час російської революції 1905 року селяни Хмільни включилися в загальну боротьбу за землю. Відомі їхні звернення з відповідними вимогами до владних структур. За свою революційну активність селяни зазнали урядових переслідувань, один з керівників селянського руху, В.Садовий, був засуджений на 25 років каторги. У роки радянської влади у селі діяв колгосп «Радянська Україна», який вважався передовим і заможним. У селі працювали школа, клуб, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт. На початку 60-х рр. завдяки зусиллям працівників Канівської гідролісомеліоративної станції вдалося майже зупинити зростання Великого Хмільнянського яру. У роки Великої Вітчизняної війни 99 мешканців села отримали урядові нагороди за мужність у боротьбі з ворогом. У роки незалежності село зазнало чимало проблем, проте вважається одним з перспективних сіл Канівщини. Найбільше значення в господарському житті Хмільни має завод фірми «Верес», продукція якого йде в тому числі на експорт в Росію, Німеччину, Канаду. Найбільше мешканців села працює на цьому підприємстві. Чимало хмілян працюють також у Михайлівському лісництві. Село газифіковане, має регулярне автобусне сполучення з Каневом та Черкасами, пошту, відділення Ощадбанку, фельдшерсько-акушерський пункт, є центром сільради. Чисельність населення, на жаль, постійно скорочується, великою є доля людей похилого віку. Іноді виникають транспортні проблеми, перш за все зимою. Але такі проблеми сьогодні дошкуляють усій Україні. Попри ці негаразди, Хмільна зберігає непогані перспективи на майбутнє.



Історія школи.

Школа в селі Хмільна існує більше ста років. Заснована вона як початкова церковно-приходська. У перші роки радянської влади школа продовжувала існувати як початкова (три-, згодом чотирикласна), після закінчення війни стала неповною середньою. У школі училися діти з сіл Хмільна та Хутір-Хмільна. Школа відрізнялася великою наповнюваністю, у ній одночасно перебувало більше 250 учнів, розміщувалися вони в спеціалізованому приміщенні. Наприкінці 90-х рр. ХХ ст. школа переїхала в нове приміщення в центрі села (колишнє приміщення сільської ради), оскільки стара будівля виявилася вже аварійним. У результаті скорочення чисельності шкіл та учнів, на навчання в Хмільну поступили діти з сіл Хутір-Хмільна, Михайлівка, Пекарі. У 2002 році школа стала повною середньою. З того часу 8 випускників було нагороджено золотими та срібними медалями «За досягнення в навчанні». У 2006 році при школі почала працювати група дошкільної підготовки, і заклад був реформований в навчально-виховний комплекс. У такій якості він існує й зараз. Учителі та учні школи завжди мали високі показники в роботі та навчанні. Вихованці закладу – постійні учасники та переможці творчих та наукових конкурсів, предметних олімпіад, професійних конкурсів. Школа виступає також своєрідним центром культурного життя села. Щороку більше як половина випускників школи поступають на подальше навчання до вищих навчальних закладів, що можна вважати найкрасномовнішим показником якості роботи педагогів.
Comments